Чернечий орден – це дар, котрим Бог обдаровує Свою Церкву. Орден не є нічиїм персональним проектом, ані креацією жодних впливових груп. Хоча й немає закономірності в виникненні чернечих чи інших харизматичних релігійних рухів, але є одна підставова правда, котра свідчить про божественне натхнення святих засновників. Цією правдою є сам Господь наш, Ісус Христос, котрий свідчить голосом Церкви.

Чернечий орден є знаряддям Божого провидіння, знаком любові і турботи Бога за свій люд. Він дає натхнення Духа Святого своїм обранцям, уділяє потрібних благодатей особливо в тяжкі для Церкви часи. Він обирає світлі душі, або в незбагненній величі свого милосердя навертає грішників, і посилає їх як Своїх обранців до люду – бути знаком, нести мир і добро, світло Істини і слова благословення, зцілювати і навчати, захищати і любити.

Чернечий орден є спільнотою християн, вибраних Богом для надзвичайного життя. Їх життям є місія, для котрої вони були покликані, котрій присвятили своє життя, а Церква прийняла і освятила цю жертву своїм благословенням і опікою. Подібно, як на протязі всієї історії спасіння Бог закликав патріархів і пророків, апостолів і мучеників, сповідників і пустельників, проповідників і провідників, так і тепер неустанно закликає до Себе своїх вибраних, для котрих Він приготував винятковий дар, виняткове життя...

Чернече покликання є даром для Церкви і не може бути інакше, але є також даром для самого обранця. Для всіх християн дано заповіді в словах Святого Євангелія, але євангельські поради стосуються тільки вибраних, тих, «хто може вмістити»:

Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай все що маєш і роздай убогим,

і матимеш скарб на небі. Потім приходь і йди за Мною (Мт 19.21)

Євангельські поради є позитивним правом, вони дозволяють вже в цьому земному житті наблизитися до правди Божого Євангелія так близько, наскільки це є можливо. В праві Нового Завіту, в котре впроваджує Нагірна Проповідь, в посланнях святих Апостолів, в Одкровенні Йоана Богослова звучить правда про виняткове покликання серед християн, до приналежності до Бога в винятковий спосіб. Тому життя за євангельськими порадами на протязі усієї історії Церкви називали досконалим життям. Це життя здається бути понад людську міру і є часто називане білим мучеництвом, воно є під силу тільки тим, кого запросив сам Бог. І предивні життєписи святих ченців є для нас прикладом і доказом того, на що здатний той, хто вручив своє життя Богу. Все, що мав.

Божі заповіді служать до того, щоб відкинути те, що є противне Божій любові, а також прийняти те, що від Бога походить. Євангельські поради переконують людину відмовитися навіть від того, що здатне створити перешкоди в стосунку між Богом і душею, котра прагне належати тільки Йому. Цією перешкодою є прагнення мати і володіти: розпоряджатися своїм життям, створити родину, володіти маєтком. І в цьому немає нічого поганого – для цього Бог створив людину. Але одночасно декому він пропонує іншу дорогу – дорогу відречення і послуху, чистоти і бідності. Хто може вмістити, нехай вмістить! (Мт 19.11)

Кожен чернечий орден має свою місію, особливе завдання, з котрим Бог посилає своїх вибраних. Кожному ордену є дана особлива благодать і благословення, котрі зміцнюють і дають натхнення для виконання довіреної йому місії. Це є духовним добром ордену, або харизматом.

На цих сторінках ми застановимося над особливим видом покликання, котрим є чернече покликання до Ордену Проповідників, чи інакше – домініканців.

В чому полягає його особливість? Якщо вдивитися в нашу вісімсотрічну історію, можна знайти в ній злети і падіння, апостольську ревність і святість, але також прояви суспільних хвороб свого часу, розквіти харизмату, побожності і містицизму, а також стани стагнації і байдужості; великих вчених, пастирів Церкви і мучеників, а також покинуті монастирі і розграбовані храми. В нашій історії було все, наша історія є частиною історії людства. І є частиною історії спасіння людства. Але дещо завжди залишалося незмінним – наша мета, котра виправдовує існування Ордену Проповідників – проповідь Слова Божого. Ця мета закарбована в девізах ордену, що написані на наших гербах.

Laudare, Benedicere, Praedicare – Славити (Бога), Благословити (Люд), Проповідувати (Слово). Підставовим харизматом Ордену є проголошення Слави Божої, явленої в Святому Євангелії і в житті Церкви. Благословити люд значить нести людям святі Таїнства, котрі освячують і перетворюють їх на благословенних. Проповідувати Слово, значить розвіювати темноту гріха і здобувати людей світлом Істини, котра провадить до спасіння.

Contemplari et Contemplata Aliis Tradere – Молитися і переказувати плоди молитви іншим. Проповідь домініканця є особливою в силу особливої місії ордену. Слова проповіді повинні народжуватися під час молитви ченця, котрий просить у Бога натхнення і потрібних, гідних Його величі слів, щоб здобути Йому серця, щоб проголошувати лише те, що від Нього походить і до Нього провадить.

VeritasПравда. Слово Бога є правдою. Воно несе мир. Слово неправди несе поділ, ненависть і смерть. Правда визволяє і робить людину щасливою, повертає їй гідність і надію. Неправда упокорює, веде до поневолення і роспачу. Щоб відрізнити Правду від брехні і спокуси, чернець як воїн Христовий повинен чувати на молитві і відточувати майстерність свого розуму в студіюванні Божої Істини. Бо його особливим покликанням є спроможність відрізнити Слова Вічного Життя від слів зла і брехні, як біле відрізняється від від чорного на нашому гербі.

 

Як розпізнати своє покликання? Ту дорогу, на котрій Тебе хоче бачити Бог, на котрій Він приготував Тобі долю? Розпізнати і вибрати своє покликання значить прожити своє життя в усій його повноті. Труд розпізнання і вибору належить до Тебе...


Наступного дня стояв Йоан і двоє його учнів. І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав:
Це Агнець Божий! І почули два учні те, що він говорив, і пішли за Ісусом. А Ісус обернувся й побачив, що вони йдуть за Ним, і запитав їх:

-        Чого ви шукаєте?

А вони відказали Йому:

-        Учителю, де Ти живеш?

-        Ходіть і побачте!