•  

    Зміни в нашому Вікаріаті


    Восени цього року в Генеральному Вікараті Росії і України відбулася важлива подія. 24-29 вересня у Київському монастирі нашого Ордену проходили засідання Капітули нашого Вікаріату, на якій обговорювався майбутній правовий статус Вікаріату, а також було обрано нового Вікарія. Новим Генеральним Вікарієм став отець Яцек Дудка ОР, настоятель київського домініканського монастиря. До свого обрання отець Яцек працював кілька років в парафії св. Катерини Александрійської в Санкт-Петербурзі, у 2012 році був обраний настоятелем монастиря у Києві.

     

    Також на Капітулі відбулася розмова щодо майбутнього статусу Вікаріату. Генеральна Капітула Ордену 2010 року в Римі постановила, щоб існуючі генеральні вікаріати отримали статус віце-провінції, або були приєднані до інших провінцій Ордену. Вереснева Капітула Вікаріату окреслила свій напрямок: Генеральний Вікаріат Росії та України має стати провінціальнім вікаріатом України в складі Польської Провінції, натомість дім в Санкт-Петербурзі стане домом Польської Провінції на терені Росії. Гостем Капітули був провінціал Польської Провінції о. Кшиштоф Поплавський ОР.

     

    Серед інших змін варто зауважити призначення нових настоятелів наших конвентів і домів. Настоятелем київського монастиря було обрано о. Войчеха Сурувку, настоятелем Фаствської спільноти було призначено о. Іренея Погорельцева. Про більшість нових призначень можна довідатися тут.

     

    Інтерв'ю нового вікарія польським i російським католицьким медіам.

     


     

  • Рік блаженного Чеслава


    В 2013 році Домінканці відзначають 300-річний ювілей беатифікації блаженного Чеслава, одного з перших домініканців, прославивших наш Орден своєю святістю, давшого початок багатьом монастирям і провінціям, великого проповідника і чудотворця. 12 січня у Вроцлаві відбулася інавгурація року блаженного Чеслава, в котрому монастир і місто складуть подяку своєму святому заступнику.

     

    Блаженний Чеслав, котрого літописці причисляють до роду Одровонжів, є досить таємничою постаттю. Не відомо, коли і де він народився, десь в 1175-1180 роках. В 1494 році тогочасний вроцлавський пріор Абрахам Бзовський пишучи біографію свого далекого співбрата називає його братом святого Яцка, з впливового середньовічного роду Одровонжів. Відомо, що був він кустошом Сандоміежської колеґіати і що разом з Яцком, каноніком, вирушив на початку ХІІІ ст. у свиті краківського єпископа Іво Одровонжа до Риму. Там в 1220-1221 роках його разом з Яцком святий Домінік прийняв до новоствореного Ордену.  В 1222 році разом з кількома домініканцями Чеслав повернувся через Австрію, Моравію і Чехію в Краків. Домініканська традиція приписує йому закладення першого монастиря в Празі. Через декілька років Чеслав прийшов у Вроцлав, де отримав від місцевого єпископа костел святого Войчеха, до котрого було прибудовано монастир.

     

    В 1233-1236 роках Чеслав виконував обов'язки провінціала, через що знову переїхав в Краків. Через декілька років після повернення до Вроцлава він став свідком нищівного наїзду монголів 6 квітня 1241 року, котрі спалили місто на лівому березі разом з костелом св. Войчеха. Літописець Ян Длугош в описі тих подій приписує порятунок міста, котре схоронилося в мурах Острова Тумського – Вроцлавської уфортифікованої старої частини міста, молитвенному заступництву пріора домініканського монастиря. Коли він молився в церкві св. Мартіна, вогнений стовп з неба засяяв над ним лякаючи своїм виглядом ворогів міста. Вороги відступили, а Вроцлав уникнув долі Києва. Інші літописи описували вогненні кулі, що утворювалися над святим домініканцем під час заступницької молитви. Ці кулі, що летіли в ворога, стали іконографічним символом блаженного Чеслава, символізуючи силу молитви святого.

     

    Чеслав помер наступного року, 15 липня 1242 року. Його поховано як святого у відновленому храмі монастиря св. Войчеха, де його реліквії спочивають і сьогодні. Його вважали за одного з перших домініканських святих вже в ХІІІ ст. Брат Перегрин з Ополя, відомий домініканський проповідник, в проповідях дякував Богу за свій Орден, в котрому з'явилися такі святі як Домінік, Петро з Верони, Яцек Одровонж і Чеслав. Дещо пізніше Абрахам Бзовські, пріор монастиря поч. XVII ст. написав монументальну біографію святого - Tutelaris Silesiae (Захисник Сілезії), котра стала передвісником його пізньої беатифікації.

     

    Майже вісім сторіч Чеслав уділяє свого молитовного заступництва тим, хто приходить до його каплиці в храмі ним заснованого монастиря. 1713 року папа Климент ХІ затвердив завжди живий культ блаженного до котрого з того часу взиває в літургійних молитвах Орден, польські єпархії і вся Церква. Будучи патроном міста, уділяючи щедро духовні дари вірним, проповідуючи спасенну правду Божу, блаженний Чеслав показує, яким неоціненним даром для спільноти, міста і Церкви може стати той, хто йде дорогою святості богопосвяченного життя.

     

    http://www.blogoslawionyczeslaw.pl/



     

  • Дорога до Ордену


      Кожен чернечий орден має свою місію, особливе завдання, з котрим Бог посилає своїх вибраних. Кожному ордену є дана особлива благодать і благословення, котрі зміцнюють і дають натхнення для виконання довіреної йому місії.


      Чим є чернече життя, чому воно служить? На чому полягає особливість домініканського покликання? Як розпізнати своє покликання?

    Далі...